До відома потенційних абітурієнтів інформація стосовно пропозицій та можливостей навчання на магістерській та аспірантській програмах в Інституті Соціології та Філософії Польскої Академії Наук.

З власного досвіду переконався, що до теми майбутнього навчання, тим більше, закордоного, ліпше долучатися як найшвидше. У березні-квітні просто не вистачить часу.

Щоб не обтяжувати себе зайвою писаниною одразу вкажу на адресу електронної сторінки (http://www.css.edu.pl/index.htm), де кожний може ознайомитись з загальною інформацією про Центр, викладеною англійскою та польською. Тут я б хотів зупинитись більше на власній опінії, як магістранта цієї установи та візії моїх знайомих, здебільшого, аспірантів.
Найголовніше, що я зрозумів, за цей невиликий час, стартом у жовтні, так це сенс називаємої тут з гірдістю англо-саксонської системи, так би мовити, in action. Він простий: якщо хочешь щось отримати чи дізнатися, то ти повинен зробити це сам, і коли від тебе хочуть щось отримати чи дізнатися, то ти повинен надати це вчасно. Розумію, що студенту, з яким «панькались» п’ять років навчання у стінах рідного університету такий розклад близький до перманентного сеансу психотерапії, але, він дійсно необхідний щоб зрозуміти нарешті, що воно таке – європейська освіта.
Та скажу декілька слів в захист закону збереження енергії. Я готовий прийняти ці профілактичні дози індивідуалізму та катування педантизмом в обмін на адекватне до мене відношення на європейский зразок. Я апелюю до європейскіх стандартів не тільки й не стільки тому що Центр знаходиться у Варшаві, а тому що він, власне кажучи, є філією Ланкастерського університету (Англія). Центр підпорядковується університету. Усі студентські роботи: ессеї, магістерські та докторантські дублюються, щоб одна з копій відправались до Ланкастеру на ревізію. Згідно з нормами все тіє жи англо-саксонської традиції тут викладаються, доречі англійською, соціальні науки для представників різних дисциплін: від психологів до правовиків. Схема викладання та форма занять-зустрічей, слід відмітити, заслуговує твердої п’ятірки. Викладачі володіють не тільки гідним науковим знанням й дидактичними прийомами, але й взмозі представити матеріал лекції естетично, як художній нарратив. Але я не генералізую цих якостей рітера на весь викладацький склад, бо маю певні курси, згідно з моїм напрямком навчання: «Культура, Медіа та Суспільство», один з трьох можливих. Курси я теж міг вибрати за власним розсудом, та, чесно кажучи, вибирати особливо з чого не було. Такий же невеликий вибір пропонує бібліотека Академії. Її фонд у 2 тис книг, для порівняння у бібліотці Варшавського університет віе складає 200 тис., це частина бібліотеки Центрального Європейського Університету. З переїздом CEU з Праги до Будапешту, частина соціологів та філософів відпачкувалась та осіла у Варшаві. Так і виник Центр соціальних досліджень.
На цьому приємності, відповідності евро-стандартам, вичерпано. Поза учбового процесу адміністрування студентськго життя втрачає «європейський вектор». В мене є з чим порівнювати. Я був на одній навчальній програмі у CEU, та відчув смак раціоналізованої турботи. Я не маю на увазі етикет, характер відношення між адміністрацією та студентами, навпаки, головуючі у Центрі - приклад егалітаризму в освітніх інституціях, та все ж таки прикро: (i)не отримувати вчасно інформацію щодо навчання, а потім читати листа з погрозою невиплати місячної стипендії; прикро (ii)отримувати наукового керівника за дорученням декана; (iii)без жодної допомоги шукати житло у незнайомому місті; (iv)не мати нормального студентського квитка національного зразка і, як наслідок, втратити пільги на користування міським транспортом; і врешті, чому адміністрація перебуває наче в стані анабіозу. Іноді питаюсь себе, чи не вильється це для мене у приступи гіперкомпенсації? Побачимо.
Невже пояснення криється у магії простору, і, скажімо, філіал Ланкастерського університету у Болоньї справив би більш позитивне враження. Та, радше, справа у, банальній нестачі фінансування, Центр, більшою мірою, живе за рахунок отриманих гарнтів для освітніх організації, які ще треба виборити. Це, в свою чергу, обмежує кількість кадрів та часу. Отже, трохи поменше егоїзму й керманечів можно простити за брак уваги, деякі організаційні проблемі, а за необхідною книгою прийти до університетської бібліотеки, знаходження у якій, власне, саме по собі приємне. Та, й в загалі, головна потреба реалізована. Я знаходжусь у центрі наукового та культурного життя Польщі, у доступі англомовні першоджерела, професори з різних університетів Польщі, США та Англії. Нещодавно до Варшави з лекцією завітав Зигмунт Бауман, я отримую, хоч і невеличку як для життя в столиці, але свою стипендію і, головне, після закінчення програми я отримую польский сертифікат післядипломної освіти та диплом магістра Ланкастерського університету.

Хоч я і не ставив перед собою агітаційних цілей, але якщо ви заінтересовані у навчанні в Польскій Академії Наук, то на сайті Центру ви знайдете всю інформацію стосовно апплікаційного процесу. Інформацію про конференції, стипендіальні програми до інших інституцій, а також можливості публікації в міжнародних наукових виданнях шукайте тут (https://sites.google.com/site/laborskult/news).

---